Сьогодні святкує своє День народження людина глибокої думки та високого розуму, поетеса, яку називають «невловимою королевою української поезії» –  Ліна Василівна Костенко.

Ліна Костенко авторка понад 15 поетичних збірок, автор найвідоміших в Україні романів у віршах. Її вислови та рядки завжди влучні, вони проймають до мурашок, змушують думати, відчувати, розуміти. Ці слова завжди заряджають енергією, надихають змінюватися та змінювати світ навколо себе.

Поетеса народилася 19 березня 1930 року в Ржищеві на Київщині у сім’ї вчителів. 1936 року родина переїхала із  Ржищева  до Києва. Після закінчення середньої школи майбутня поетеса навчалася в Київському педагогічному інституті, потім – у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році. Одразу після завершення навчання Ліна Костенко видала свою дебютну збірку поезій «Проміння землі».

Жінку вважають генієм слова та живою легендою, а її біографія є прикладом для мільйонів українців та невичерпним джерелом мудрості.

Друга збірка «Вітрила» вийшла в 1958 році, за нею – збірка «Мандрівки серця» (1961 р.). Поетесі одразу вдалося завоювати любов та повагу українців, але не всім була до вподоби її творча діяльність. «Зоряний інтеграл» 1962 року заборонила до друку цензура, і відтоді ім’я Ліни Костенко зникло на 15 років. Увесь цей час поетеса писала «в шухляду» та стала однією з ключових фігур покоління українських шістдесятників.

Список видань Ліни Костенко

«Проміння землі» (1957)
«Вітрила» (1958)
«Мандрівки серця» (1961)
«Зоряний інтеграл» (1963, набір «розсипано»)[25]
«Княжа гора» (1972, збірка не вийшла через заборону з боку радянської цензури)[25]
«Над берегами вічної ріки» (1977)
«Маруся Чурай» (1979, перевидання 1982, 1990)
«Неповторність» (1980)
«Сад нетанучих скульптур» (1987)
«Бузиновий цар» (1987) — для дітей
«Вибране» (1987)
«Інкрустації» (1994, видання італійською мовою, відзначене премією Петрарки)
«Берестечко» (Київ: Український письменник, 1999, перевидання 2007, 2010)
«Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала», лекція в Києво-Могилянській академії (Київ: Видавничий дім НаУКМА, 1999)
«Гіацинтове сонце» (Київ: Либідь, 2010, вибране)
«Записки українського самашедшого» (Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2010)
«Річка Геракліта» (Київ: Либідь, 2011, вибране, а також нові вірші)
«Мадонна перехресть» (Київ: Либідь, 2011, нові, а також раніше не друковані поезії різних років)
«Триста поезій. Вибрані вірші» (Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2012)

2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним із лідерів продажу серед українських книжок у 2011 році.

Твори Костенко перекладено англійською, польською, білоруською, естонською, ерзянською, італійською, німецькою, словацькою та французькою мовами. Зокрема, її вірші на польську перекладали Флоріан Неуважний та Лeшек Енґелькінґ. Сама ж поетеса є авторкою перекладів чеської та польської поезій.

Відомі цитати Костенко:

► Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.
А я кажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа — то тихе море сліз.
Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.

► Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом.

► Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.

► Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем.

► Марудна справа – жити без баталій. Людина від спокійного життя жиріє серцем і втрачає талію.

► Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!

► Будні роблять людей буденними.

► А як пильніше глянуть навкруги — все хтось комусь на світі вороги.

► Здається ж, люди, все у них людське, але душа ще з дерева не злізла

► Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми – живі, нам треба поспішати.

► У кожного своя пустеля і свої міражі.
► І все на світі треба пережити, бо кожен фініш — це по суті старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт…

► Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми – живі, нам треба поспішати.

► А секунди летять. Отак можна вмерти й нічого не встигнути. Встигаєш тільки втомитися.

► Страшні слова, коли вони мовчать.

► Все наше життя, це чекання найгіршого і надія на краще.

► Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там

► Єдине, що від нас іще залежить, —принаймні вік прожити як належить

► Життя — це оббирання з реп’яхів, що пазурами уп’ялися в душу

► І все на світі треба пережити.
І кожен фініш — це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт

Її вислови надихають на зміни і змушують замислитися над вічними темами.

Ліна Костенко була і залишається гідним прикладом для наслідування.