Останній дзвоник – свято незвичайне, з ним зв’язані надії, сподівання, 

 Його чекають учні й вчителі, діти й батьки, дорослі і малі. 

Для школярів – завершує він рік,і завтра ждуть канікули усіх…  

Продзвенів у нашому навчальному закладі  мідний дзвоник,  дзвоник дитинства, юності, надії… Це свято, яке щороку учні  чекають з особливим відчуттям  радості, та коли воно приходить – стає надзвичайно сумно, адже в цей день   прощаються з рідною школою найстарші наші діти – учні 11 класу.                                                                                                                                                    Скільки праці, недоспаних ночей, вивчених віршів,  написаних творів, доведених теорем, розв’язаних задач, диспутів залишається позаду. Позаду – протоптана стежка у шкільному дворі, весела безтурботна пора – дитинство… Попереду – незвідана даль.  Та це буде завтра, а сьогодні у нас було СВЯТО.

Особливими будуть канікули для наших четвертокласників, адже з нового навчального року вони вже не повернуться до своєї першої вчительки, бо вже переступили першу шкільну сходинку і після канікул будуть глибше пізнавати цей складний світ науки.

Як і кожне прощання з рідною школою хвилююче, сумне. Хвилюються випускники, адже попереду ще випускні екзамени, хвилюються вчителі – це частина їхньої любові, душі і ласки. Та найбільше мабуть хвилювань у батьків – їхні діти стали дорослими і невтримна материнська сльоза, що блищить в очах – це радість і смуток, надія і сподівання. Шановні батьки! Ми віримо, що ви сьогодні щасливі бачити своїх дітей дорослими, змужнілими і надіємось, що ваші сподівання і мрії теж обов’язково здійсняться, і ви завжди будете гордитися своїми дітьми.